Допоміжна інформація з вибору одягу спеціального призначення
Одяг спеціального призначення
У багатьох видах робочих процесів на сучасному виробництві людина може знаходитись в шкідливих для неї умовах. Наприклад, необхідно використовувати спеціальний захисний одяг, працюючи з твердими або рідкими хімікатами, що потрапляючи на шкіру, можуть викликати опіки, виразки, алергічні реакції, або проникати всередину через шкіру.
В стандарті ДСТУ EN 340-2001 викладені загальні вимоги до захисного одягу. Такі, як вимоги до ергономіки, безпеки, розмірів, міцності, зносу, сумісності, маркування та інформації, що має надаватися користувачеві виробником.
В залежності від галузі використання й типу необхідного захисту, одяг має відповідати вимогам інших більш спеціальних стандартів та позначатись відповідним маркуванням.
Одяг для хімічного захисту поділяється на 6 типів в залежності від рівня захисту. Найвищий рівень захисту позначається цифрою 1, найнижчий – цифрою 6. Одяг з більшим рівнем захисту забезпечує захист у всіх випадках, де може застосовуватись одяг з нижчим рівнем захисту. Наприклад, одяг типу 3 може використовуватись замість одягу типу 4, 5 та 6.
Стандарт / піктограма |
Тип захисту |
Рівень захисту |
ДСТУ EN 13034:2007
|
6 |
Непроникний для окремих бризок |
ДСТУ EN ISO 13982-1:2009
|
5 |
Непроникний для пилу |
ДСТУ EN 14605:2007
|
4 |
Непроникний для рідин, що розпилюються |
ДСТУ EN 14605:2007
|
3 |
Непроникний для струменів рідин |
ДСТУ EN 943:2005
|
2 |
Проникний для газу |
ДСТУ EN 943:2005
|
1 |
Непроникний для газу |
Стандарт ДСТУ EN 14126:2008 встановлює вимоги та визначає методи проведення випробувань одягу для захисту від збудників інфекційних захворювань.
Захисний одяг з антистатичним захистом виготовляється таким чином, щоб запобігти накопиченню статичного заряду. Такий одяг використовується у вибухонебезпечній атмосфері, в роботі з чутливою до електричного розряду електронікою або в фарбувальних камерах. Стандарт ДСТУ EN 1149-2:2005 встановлює вимоги та визначає методи проведення випробувань такого одягу.
Стандарт ДСТУ EN 1073-1-2001 встановлює вимоги та визначає методи проведення випробувань вентильованого одягу для захисту від радіоактивного пилу.
Стандарт ДСТУ EN 533-2003 визначає вимоги до матеріалів та конструкцій одягу, що запобігають розповсюдженню вогню. Такі матеріали та конструкції використовуються для зниження ризику загоряння одягу. Захисний одяг, що має таку піктограму, може використовуватись у випадках, коли існує ризик випадкового контакту з невеличким джерелом вогню. Такий одяг не застосовується, якщо джерело вогню випромінює сильний жар.
Стандарт ДСТУ EN 471-2001 встановлює вимоги та визначає методи проведення випробувань одягу підвищеної видимості. Одяг такого типу має сигналізувати водіям про присутність людини в місцях руху транспорту в денний та нічний час (за допомоги світла фар машини). Існує 3 класи одягу підвищеної видимості. Чім вище клас захисту, тим більше матеріалу підвищеної видимості використовується для виготовлення одягу.
|
Клас 3 |
Клас 2 |
Клас 1 |
Фоновий матеріал (флуоресцентний) |
0,80 м2 |
0,50 м2 |
0,14 м2 |
Світлоповертаючий матеріал (стрічка) |
0,20 м2 |
0,13 м2 |
0,10 м2 |
Наш асортимент одягу одноразового та спеціального призначення представлений в розділі «Одяг одноразовий та спеціальний»